Дороу, чуваки! Сегодня я решил поведать вам свою недавнюю историю, которая была просто зашибись незабываемой. Слышал ты, наверное, про то, как наш район разбушевался, когда я купил себе экстази и с друзьями сыграл в бадминтон аж на протяжении суток. Это был абсолютный бзик!
Вот, значит, сижу я с двумя братвой хмурями на скамейке в парке, когда ко мне подходит хороший чувачок добряк и говорит, что у него закладки на продажу. Мы сразу замутить глазами и решили не упускать такую возможность. А тут ещё экстази!
Мы как растерянные зеваки огромные глаза сделали и согласились покупать. Вообще-то, надо сказать, что мы раньше такого не пробовали, но ничего, мы же гопники, погнали! Мы берем свои экстази и попадаем в розовую сказку парка.
Уже на поле для бадминтона, мы начинаем принимать эти шарики и чувствуем, как мир вокруг потихоньку меняется. Все стало яркими красками, а звуки словно космические. Мы буквально летим над землей, становясь настоящими богами бадминтона. Ну, что тут сказать, это как буратино!
Часы идут, а нам все мало. Мы совсем уже законченные шизики, но нам все мало! А ещё ни одного пэпса на горизонте не видно, и мы себя кайфуем, будто все завалысь от такой крутой вечеринки в парке. Мы даже абсолютно беспечны, словно ничего не происходит.
Тут, между небом и землей, я вспомнил, что у нас вон огромный дефицит героина. Вот это вот все. И решил я завести диалог с этим чувачком, потому что мне скучно без подпития, а он у нас такой крутой дилер. В общем, он мне обещал, что скоро хмурь будет снова в продаже, и я уже не мог дождаться.
Но, пока хмурь не подъехал, мы так закинулись экстази, что забыли про все заботы. Мы просто парили в своем маленьком мире, играя в бадминтон и безумно смеясь. Это было просто сумасшедшее путешествие, словно волна непрерывной эйфории.
С каждой минутой мне казалось, что все больше и больше времени проходит, а мы все ещё не остановимся. Время пролетело так, будто оно вообще просто забыло о нас. И тогда я понял, что мы совершили что-то грандиозное.
Но все хорошее когда-то заканчивается. И вот, наконец, настал момент, когда мы поняли, что наши таблы давно закончились. Мы посмотрели друг на друга с пустыми глазами и осознали, что нам придется вернуться в реальность.
Потихоньку мы собрали свои вещи и поняли, что наше беспечное путешествие подходит к концу. Это был завал, братаны. Мы буквально провалились в бездонный колодец реальной жизни, где нет ни цветов, ни звуков. Это было тошно и грустно одновременно.
Но все-таки, мы собрались и решили, что такие вещи лучше оставить в прошлом. Мы знаем, что это было опасно и глупо, но все же останется в нашей памяти как одно из самых безумных приключений в нашей жизни.
Так что, дорогие друзья, не забывайте осторожность и не бзикнитесь так, как мы. Бадминтон может быть забавным, но только до определенного момента.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.